Хірургічна підготовка перед ЕКЗ

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) є одним із провідних методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), який використовується при лікуванні безпліддя різного ґенезу. Успішність ЕКЗ залежить від багатьох факторів, серед яких значну роль відіграє попереднє обстеження та, за необхідності, хірургічна корекція патологій репродуктивної системи. Перед початком програми ЕКЗ важливо провести ретельну оцінку репродуктивного здоров’я жінки, а у випадку виявлення певних анатомічних або функціональних порушень – застосувати хірургічні методи лікування.

Загальні показання до хірургічного втручання перед ЕКЗ

Метою хірургічного втручання перед проведенням ЕКЗ є усунення факторів, що можуть знижувати імплантаційну здатність ембріонів, погіршувати якість ендометрію або створювати несприятливі умови для вагітності. Найчастішими причинами хірургічної підготовки є: гідросальпінкс, патології ендометрію (поліпи, синехії), міоматозні вузли матки, ендометріоз, аномалії розвитку матки, кісти яєчників, патології шийки матки.
Кожна з цих патологій має свої показання до хірургічного лікування, методи втручання та прогноз щодо подальшого ЕКЗ.

Гідросальпінкс

Гідросальпінкс – це патологічне розширення маткових труб з накопиченням рідини, яке найчастіше виникає внаслідок хронічного сальпінгіту. Рідина з гідросальпінксу може витікати в порожнину матки, викликаючи механічну та токсичну дію на ендометрій та ембріон.
Методи хірургічного лікування: сальпінгектомія (видалення маткової труби) – «золотий стандарт» при гідросальпінксі перед ЕКЗ, проксімальне лігування труби – альтернатива при технічній неможливості повного видалення, сальпінгостомія – рідше використовується, особливо при збереженні репродуктивної функції.

Ефективність:
Дослідження показали, що видалення гідросальпінксу підвищує шанси на успішну імплантацію і клінічну вагітність після ЕКЗ майже вдвічі.

Ендометріальні поліпи та синехії

Поліпи ендометрію та внутрішньоматкові синехії знижують імплантаційну здатність ембріонів, порушують рецептивність ендометрію та можуть стати причиною невдалих спроб ЕКЗ.
Метод вибору:

• Гістероскопія з видаленням поліпів або розсіченням синехій.

Переваги: мінімальна інвазивність, висока ефективність, можливість точної діагностики і одночасного лікування.

Міома матки

Міоматозні вузли, особливо субмукозні або великі інтрамуральні (що деформують порожнину матки), асоціюються зі зменшенням частоти імплантації, підвищеним ризиком викиднів та передчасних пологів.
Показання до хірургії: субмукозні вузли (тип 0, I, II за FIGO), вузли >4 см, що деформують порожнину матки.
Методи лікування: гістерорезектоскопія (для субмукозних вузлів), лапароскопічна або відкрита міомектомія (для інтрамуральних або субсерозних вузлів).
Застереження: рекомендується витримати 3–6 місяців після міомектомії перед початком програми ЕКЗ, залежно від обсягу втручання.

Ендометріоз

Ендометріоз асоціюється зі зниженням оваріального резерву, порушенням якості ооцитів і впливом на ендометріальну рецептивність.

• Показання до хірургії: ендометріоїдні кісти яєчників >4 см, персистуючий тазовий біль, знижений оваріальний резерв у поєднанні з кістою
• Методи втручання: лапароскопічна резекція або цистектомія, коагуляція вогнищ поверхневого ендометріозу, видалення злук
• Примітка: не рекомендовано агресивно видаляти ендометріоїдні кісти у пацієнток з низьким оваріальним резервом без абсолютних показань. У таких випадках можливо краще розпочати протокол ЕКЗ із кріоконсервацією яйцеклітин.

Вроджені аномалії матки Перетинка матки або інші аномалії розвитку матки можуть бути причиною імплантаційної недостатності або невиношування вагітності.

Метод лікування:
Гістероскопічна метропластика (резекція перегородки)
Ефективність: покращення репродуктивних результатів після втручання при підтвердженій перегородці матки.
Кісти яєчників Функціональні кісти зазвичай не потребують хірургічного втручання. Однак при виявленні: дермоїдних, параоваріальних, простих кіст >5 см, підозрілих утворень (неоднорідність, товсті стінки) може бути доцільним їх видалення.
Методи: лапароскопічне видалення кіст із максимальною щадністю тканини яєчника

Патології шийки матки

Цервікальні поліпи, стеноз цервікального каналу або великі диспластичні ураження можуть перешкоджати ембріотрансферу або викликати хронічне запалення.
Методи лікування: поліпектомія, цервікальна дилатація, кольпоскопічне втручання (при необхідності)

Переваги малоінвазивної хірургії

 Лапароскопія та гістероскопія дозволяють забезпечити мінімальну травматизацію, швидке відновлення, зниження ризиків спайкового процесу та кращу репродуктивну перспективу. Саме тому ці методи є «золотим стандартом» у хірургічній підготовці до ЕКЗ.
Таймінг та стратегія планування втручань 
Правильне планування часу хірургічного втручання має важливе значення. Після операції слід дати достатньо часу для відновлення ендометрію, нормалізації менструального циклу та загоєння. У середньому, інтервал між операцією та стартом протоколу ЕКЗ становить: 1–2 менструальні цикли після гістероскопії, 3–6 місяців після міомектомії, 1–3 місяці після лапароскопії (залежно від обсягу втручання)

Висновки 

Хірургічна підготовка до ЕКЗ є важливою складовою успішного лікування безпліддя. Ретельне обстеження та індивідуальний підхід до вибору тактики дозволяють усунути негативні чинники, які знижують шанси на вагітність. Вибір хірургічного методу залежить від типу патології, репродуктивного анамнезу та оваріального резерву жінки. У багатьох випадках своєчасне хірургічне втручання значно підвищує шанси на успішне імплантування ембріону та розвиток повноцінної вагітності.