Донорські яйцеклітини та ембріони: коли це найкращий варіант: показання та як обрати

Донорські яйцеклітини та ембріони: коли це найкращий варіант? показання до використання донорських гамет. чи є шанс завагітніти у 45+? як обирають донора, та чи безпечна ця процедура?

Донація яйцеклітин, ембріонів та сперми – особливий вид ДРТ, адже передбачає використання статевих клітин та подекуди, ембріонів, отриманих від здорових донорів. Морально та психологічно наважитися на донацію – складний крок і не кожна людина спроможна відмовитися від своїх репродуктивних прав заради народження бажаного нащадка. Статистика невблаганна – до 70 % чоловіків готові покинути дружину, якщо та не здатна забезпечити їм народження дитини, жінки частіше готові виношувати дітей своїх чоловіків, але отриманих із донорських яйцеклітин і категорично проти такого виношування всього ~30 % жінок. На жаль, в нашому суспільстві, що тяжіє до традиційного патріархату чоловік вважає себе більш зацікавленим у вихованні власної дитини, а не «чужої», хоча причиною непліддя в парі може виявитися саме він, а не дружина.

Поза цим для застосування донорських програм існує багато показів, в першу чергу це генетичні хвороби, що успадковуються по материнській чи батьківській лініях, вік (40+ років), численні невдалі спроби зачаття/виношування плоду.

Звісно, генетичні чинники є найбільш поширеними показами до використання донаційних гамет/ембріонів, а от із численними невдалими спробами зачаття та виношування – не все однозначно, позаяк цей показник залежить не тільки від гормонального тла жінки й чоловіка, а й від якості медичних послух, які надаються пацієнтові. Існує практика, що передбачає ступінчасте застосування методів ДРТ для пар, які намагаються завагітніти – спершу проводять консультації із сексологами, андрологами та гінекологоми (репродуктологами), перевіряються значимі показники, далі, за відсутності порушень – кілька внутрішньоматкових інсемінацій у природньому циклі, за відсутності результату – стимульованих інсемінацій (із формуванням 1-3 фолікулів) і лиш потім – екстракорпоральне запліднення із різними методами стимуляції та зміною протоколів (короткий-короткий-довгий чи навпаки). Недобросовісна підтримка пацієнтки під час стимуляції може звести нанівець зусилля великої команди лікарів, недотримання інструкцій щодо введення препаратів та часу введення тригеру овуляції – все це унеможливлює результативний перебіг стимуляції тож чи варто рахувати такі протоколи в загальний залік успішних/не успішних і рекомендувати донацію коли мали місце кілька таких стимуляцій? Це відкрите питання, на яке відповідь має дати кожен лікар-репродуктолог і його команда.

Але розглянемо випадки, коли є численні протоколи стимуляцій і відсутній результат та є супутні ускладнюючі нормальний перебіг стимуляції чинники – вік, спосіб життя, генетична складова, хронічні хвороби. Все це ускладнює анамнез і схиляє пацієнтів до прийняття важкого рішення – відмовитися від своїх репродуктивних прав на користь донації.

Слід одразу зауважити, що донація – не панацея. Якість гамет, отриманих від здорових донорів (як жінок, так і чоловіків) – залежить від багатьох чинників і наявність у донорів здорових дітей, народжених природним шляхом не гарантує, що всі яйцеклітини чи всі сперматозоїди несуть повноцінний геном і є еуплоїдними, а відтак дадуть розвиток здоровим ембріонам. Донори так само чутливі до впливів, мають різноманітний набір клітин, що залучаються в ріст під впливом препаратів і частота прояву генетичних аномалій серед донорських ембріонів не набагато краща за частоту прояву цих аномалій серед звичайних пацієнтів. До того ж слід зауважити, що донація однієї групи гамет – чи то яйцеклітин, чи то сперматозоїдів, не знижує вплив на формування повноцінних ембріонів гамет партнера, який має стати біологічним батьком чи матір’ю зазначених ембріонів. Якщо жінка не має овулярного резерву або є носієм генетичних аномалій і її партнер має багато питань до якості сперми – застосування донорських яйцеклітин вирішить лиш одну частину проблеми, але вплив чоловічого чинника на якість ембріонів – лишиться і якщо він є носіяєм генетичних аномалій – частина ембріонів успадкують їх. Імплантаційний потенціал донорських ембріонів теж залежить як від частини привнесеного одним із реципієнтів геному, так і від здатності жінки виносити цю дитину, що передбачає ще сотні впливів на процес імплантації й виношування.

Поза цим донація – один із способів покращити ситуацію із непліддям і є чудовою можливістю отримати бажану вагітність. Процедура відбору донорів – сувора й передбачає залучення до програм донації фізично здорових чоловіків і жінок до 36 років із відстуністю спадкових хвороб та наявністю бодай однієї дитини, народженої природним шляхом. Пари, які воліють скористатися процедурою донацію можуть обирати чоловіків та жінок, що фенотипово наближені до біологічних батьків і відтак, отримати схожих на себе дітей. Фенотипові ознаки донорів відкрито надаються парам до розгляду, але в усьому іншому особа донора лишається анонімною для пацієнтів і може бути розкрита тільки за виключно-медичними показами, як то трансплантація органів чи пересадка кісткового мозку від одного із біологічних батьків якщо інший біологічний родич не може бути донором. Очевидним є той факт, що процедура підбору донорів є цілком безпечною й потребує тільки сміливості та зваженості від батьків, які з перелічених вище причин не можуть зачати дитину.