Еректильна дисфункція

Причини еректильної дисфункції

Безпосередньою причиною зниження чи відсутності ерекції є недостатнє наповнення кров’ю печеристих (кавернозних) тіл статевого члена або передчасний відтік крові від них внаслідок зниження тонусу м’язів малого тазу. Викликати порушення еректильної функції можуть різноманітні фактори:

• психологічні чинники – хронічний стрес, невроз, депресія, сексуальні фобії, невпевненість в собі, особливості ставлення до партнера, почуття провини тощо;
• серцево-судинні захворювання – атеросклероз, артеріальна гіпертензія, розширення просвіту вен тощо;
• порушення проведення нервових імпульсів при неврологічних патологіях (травми спинного, головного мозку, міжхребцеві грижі, порушення мозкового кровопостачання, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, новоутворення ЦНС, нейропатії при цукровому діабеті та інших хронічних соматичних захворюваннях);
• ендокринні розлади, порушення гормональної регуляції статевої функції;
• структурні, анатомічні патології статевого органу – травми, пухлини, вроджене викривлення, захворювання, що супроводжуються пошкодженням, атрофією кровоносних судин та склерозуванням печеристих тіл, утворення рубцевої тканини всередині пеніса;
• запальні захворювання сечостатевої системи (простатит, уретрит, везикуліт). При таких захворюваннях ерекція та/або еякуляція часто супроводжуються болісними відчуттями, до органічних факторів приєднується психологічний – страх болю при статевому акті;
• вплив деяких медикаментів.

Ризик виникнення еректильної дисфункції підвищується з віком, це пов’язано з різними факторами – зниженням продукції тестостерону, розвитком низки захворювань. До інших факторів ризику відносяться шкідливі звички (куріння, алкоголізм, вживання психоактивних речовин), нераціональне харчування, підвищений рівень холестерину, надлишкова вага, метаболічний синдром. При тяжких соматичних захворюваннях еректильна дисфункція може бути пов’язана зі страхом загострення стану під час статевого акту.

Основні симптоми

Еректильна дисфункція часто поєднується з іншими сексуальними розладами. Статева дисфункція у чоловіків може мати такі прояви:

• слабка ерекція (недостатня твердість статевого члена) вночі та зранку;
• спонтанне зниження ерекції під час статевого акту чи ще до його початку;
• відсутність еякуляції, оргазму або передчасне сім’явиверження;
• зниження статевого потягу;
• повна відсутність напруження пеніса (крайній прояв еректильної дисфункції, що іноді називають імпотенцією).

Класифікація статевої дисфункції у чоловіків

За етіологією та патогенезом еректильна дисфункція поділяється на 3 основні види:

• психогенна, може бути ситуативною (слабка потенція у певних обставинах, по відношенню до певного партнера) чи поширеною (проявлятись незалежно від ситуації).
• органічна, зокрема, васкулогенна (судинна), нейрогенна, гормональна, анатомічна, медикаментозна;
• змішана (поліетіологічна).

Окремо виділяють еректильну дисфункцію незрозумілого генезу.

Також виділяють 4 ступеня тяжкості еректильної дисфункції.

1. Легка.
2. Помірна.
3. Середньотяжка.
4. Тяжка.

Діагностика імпотенції у чоловіків

Первинний прийом пацієнтів зі скаргами на погану потенцію проводить уролог-андролог, андролог-сексолог. Додатково він може призначити консультації невролога, ендокринолога, кардіолога, психотерапевта. Складові діагностики:

• опитування, уточнення скарг, збір анамнезу. Лікар андролог може використовувати спеціальні шкали, опитувальники, проводити опитування статевої партнерки. Для правильної діагностики, визначення причини проблеми та вибору тактики лікування вкрай важлива відвертість пацієнта;
• загальний огляд (оцінка тілобудоби, первинних та вторинних статевих ознак, вимірювання артеріального тиску, ЧСС);
• урологічний огляд з виконанням деяких неврологічних тестів (оцінка чутливості статевого члена, перевірка бульбокавернозного рефлекса);
• фармакологічний тест – оцінка реакції пеніса на ведення у печеристі тіла певних медикаментів;
• моніторинг нічних ерекцій;
• лабораторні дослідження – аналізи на гормони, рівень глюкози, ліподограма;
• ультразвукові дослідження – УЗД зовнішніх статевих органів, органів малого тазу, доплегрографія судин пеніса, за показаннями – УЗД щитовидної залози.

Лікування еректильної дисфункції в клініці «Medical Plaza»

План лікування еректильної дисфункції розробляється з урахуванням її причини та ступеня тяжкості. Також обов’язково враховуються протипоказання до деяких видів лікування імпотенції:

• при психогенній еректильній дисфункції показана психотерапія, іноді в поєднанні з фармакотерапією психічних розладів;
• при органічній насамперед призначається медикаментозна терапія та дотримання режиму, спрямовані на лікування основного захворювання (зниження рівня глюкози, холестерину, артеріального тиску, нормалізація ваги, покращення кровообігу, усунення больового синдрому, корекція гормональних порушень, відміна/заміна препаратів, що негативно впливають на ерекцію тощо). План такого лікування уролог-андролог розробляє спільно з іншими вузькопрофільними спеціалістами;
• якщо ці заходи не допомагають підвищити ерекцію, застосовуються специфічна медикаментозна терапія препаратами, що зареєстровані в Україні, ЛОД-терапія (фаллодекомпресія) із використанням апарату, що створює від’ємний тиск (вакуум);
• у складних випадках, коли відновити ерекцію терапевтичними методами неможливо, застосовуються різні види хірургічної корекції – операції на судинах статевого члена або фалопротезування.

Профілактика патології

З метою профілактики еректильної дисфункції рекомендується:

• відмовитись від шкідливих звичок;
• раціонально харчуватись, вживати достатньо вітамінів та мінералів, контролювати вагу;
• регулярно перевіряти рівень глюкози, холестерину, тестостерону;
• вести активний спосіб життя, виконувати присідання та інші вправи для покращення кровопостачання органів малого тазу;
• уникати стресів;
• своєчасно виявляти та лікувати захворювання органів малого тазу.