Фіброма матки

Багато хто з пацієнток відчуває подив, коли чує такий діагноз, бо новоутворення, на початкових стадіях, не завдають фізичного дискомфорту і проявляються сторонніми симптомами.

На просунутих ступенях патологія має більш виразну симптоматику, однак виявляти й лікувати фіброми матки варто якомога раніше. Так ми захищаємо жінку від небезпечних ускладнень процесу, серед яких – трансформація новоутворення в злоякісну пухлину.

Що таке фіброма матки й чим вона небезпечна

Інколи в певній ділянці м’язового шару матки починається аномальне розмноження клітин. Процес зазвичай доброякісний, новоутворення росте, із часом збільшується, може давати відсіви з утворенням додаткових вогнищ.

У цієї патології кілька синонімів: лейоміома, фіброїд, фіброміома, фіброма, міома. Усі ці назви стосуються одного процесу – утворення в матці доброякісних пухлин, котрі складаються зі сполучної тканини та гладких м’язових волокон.

Власне, у назві утворень відбивається співвідношення цих тканин у вузлі:

• якщо переважає сполучна (фіброзна) тканина, це – фіброма;
• вузли, утворені, переважно, м’язовими волокнами – міома;
• коли в тканині новоутворення фіброзу та м’язових тканин приблизно порівну – фіброміома.

У клінічній практиці частіше застосовується нейтральна назва «лейоміома», тому що визначити, із чого складається фіброматозний вузол у матці, можна лише за результатами гістологічного дослідження.

Незалежно від співвідношення тканин, фіброми завдають жіночому організму значної шкоди:

• у жінки майже гарантовано знижується здатність завагітніти та виносити дитину;
• з часом вузли ростуть, розтягують матку і призводять до зміщення, дислокації внутрішніх органів;
• великі фіброми починають страждати від нестачі крові, розвивається їхній некроз, підвищується небезпека кровотеч;
• лейоміоми, крім порожнини матки, можуть поширюватися і на шийку;
• найбільший ризик – здатність первинно доброякісних утворень до непомітної малігнізації (трансформації в злоякісну саркому).

Ймовірність переродження лейоміоми в лейоміосаркому сягає 3 %, що не так уже й мало.

Небезпеку становить, навіть, одиничний вузол. До того ж вони схильні до своєрідного метастазування, збільшення кількості ділянок аномального росту. Коли новоутворень кілька, мова вже йде про фіброматоз матки й, звісно, такі стани в рази збільшують небезпеку для жінки. Малігнізація може статися в кожному з утворень. Саме тому гінекологи радять проходити регулярні огляди всім жінкам, щоби вчасно виявити фіброму та запобігти її ускладненням.

Види фіброми матки

Класифікацію за будовою ми вже згадували, однак ця характеристика не є головною. Більшу інформативність для лікарів мають інші діагностичні критерії: кількість утворень, динаміка росту, місце розташування та локалізація (топографія).

1. Характеристика пухлин. Бувають вузлової форми, дифузної (ніби ущільнення в стінці) або з ніжкою.
2. За кількістю вузлів, фіброміоми бувають поодинокими та множинними. Причому другий варіант зустрічається у 80 % пацієнток.
3. За перебігом, швидкістю прогресування – швидкорослі (збільшення в 1,5–2 рази за 6 місяців) та з повільним ростом.
4. Місце розташування – ділянка матки, де ростуть утворення. Найчастіше фіброматозні вузли в матці локалізуються у верхній ділянці (дно) та по бокових поверхнях, на передній чи задній стінці матки. Лише в 5 % випадків пухлини виростають у ділянці шийки матки.
5. Топографія – локалізація вузлів відносно оболонок матки. За цим критерієм, фіброміоми бувають субмукозні (під слизовою оболонкою), інтрамуральні (всередині м’язового шару), субсерозні (випинаються назовні матки під очеревину), інтралігаментарні (ростуть між листками широкої зв’язки матки).

У жінок, котрі звертаються до гінеколога, частіше виявляються множинні субмукозні фіброміоми, бо їхній ріст призводить до помітних розладів репродуктивного здоров’я. Пацієнтки відчувають дискомфорт і приходять до клініки. Вузли на ніжці зустрічаються рідше, проте вони спроможні опускатися в шийку і призводити до виразної клінічної картини, що нагадує пологи.

Симптоми та причини появи фіброми матки

Симптоматика більшості випадків фібром та фіброматозу прихована: допоки вони не досягнуть помітних розмірів, жінка їх просто не відчуває. Цим пояснюється значна кількість випадкових знахідок хвороби.

Щоб уникнути ризиків, які становлять фіброміоми, варто звертати увагу на такі симптоми:

• аномальні маткові кровотечі поза періодом менструацій;
• періодичний тупий біль унизу живота, у крижовій ділянці;
• гіперполіменорея – рясні місячні, що тривають довше за 5 днів;
• епізоди затримки сечі, часті закрепи;
• збільшення живота внаслідок росту матки;
• безпліддя упродовж року й довше;
• втрата плода на ранніх термінах вагітності, «звичний» викидень.

Біль з’являється в просунутих випадках: з початком некрозу вузла, його виходом у шийку та «народженням», або коли відбувається перекрут ніжки й розвивається гостра ішемія тканин. Больовий синдром проявляється гострим переймоподібним або сильним тупим болем. Також під час нападу можуть відмічатися кровотечі з піхви.

Треба враховувати, що коли фіброзний вузол у матці одиничний і росте повільно, то він тривалий час про себе не заявлятиме. Єдине, що може схилити до думки про фіброміому – проблеми з вагітністю та виношуванням. І краще, якщо жінка з непліддям звернеться до клініки для огляду, навіть, на тлі повного благополуччя.

Особливої уваги потребує гінекологічне здоров’я жінок із груп ризику. Зокрема, причинами появи фіброміом матки вважаються:

• обтяжена спадковість – якщо є кровні родичі з фібромами, ризик дуже високий;
• ожиріння;
• гормональні розлади;
• проблеми з яєчниками;
• застосування протизаплідних пігулок;
• користування внутрішньоматковими спіралями;
• гіповітамінози (аскорбінова кислота, група B);
• патологія щитоподібної залози;
• серцево-судинні розлади (як-от гіпертонія);
• виразкова хвороба травного тракту, коліти;
• захворювання сечовидільної системи.

Доведено, що найбільший ризик становлять розлади гормонального фону будь-якого походження та запальні процеси в організмі. Також у 100 % жінок із виявленими фіброматозними вузлами матки реєструються ті чи інші хвороби серцево-судинної системи.

Діагностика

Тривалий безсимптомний та безбольовий період разом з неспецифічною клінічною картиною, роблять фіброми підступними утвореннями. Водночас діагностика таких пухлин, для досвідченого фахівця з доступом до інструментальних методик, складнощів не становить. Жінці треба лиш звернутися до клініки та пройти комплекс обстежень:

• лікарське опитування щодо характерних скарг;
• бімануальний гінекологічний огляд;
• УЗД органів репродуктивної системи, у тому числі й трансвагінальне, з доплерометрією;
• контрастну соногістерографію;
• клінічні аналізи крові, гормональну панель;
• гістероскопію – ендоскопічний огляд порожнини матки, під час якого можна, навіть, зробити цифрове фото патологічного утворення;
• МРТ, КТ.

Професійний кваліфікований гінеколог здатен пропальпувати вузли в матці, та це можливо лише із великими утвореннями. До того ж пальпація не завжди допомагає визначити інші параметри фіброміоми: розташування, точні розміри. А це – вкрай важлива інформація для складання плану ефективного лікування фіброми.

Найбільшу діагностичну цінність має УЗД: трансвагінальне, площинне та 3-D сканування, доплерометрія тощо. Методика ефективна, безпечна, має гарні відгуки і від лікарів, і від пацієнток. Може застосовуватися для моніторингу хвороби під час спостереження, консервативного лікування. За висновком, УЗД усі випадки фібром поділяють на чотири категорії, що стає визначальним для обрання індивідуальної лікувальної тактики щодо пацієнтки клініки.

Показання до операції з видалення фіброміоми

Сучасна гінекологія прагне завдавати жінці якомога меншої шкоди. Таку можливість надає виявлення фіброміом матки на ранніх етапах розвитку. Консервативна терапія актуальна пацієнткам із вузлами до 4–5 см у діаметрі, та якщо за даними обстежень немає підозри на малігнізацію новоутворення. Медикаментозне лікування фіброміом матки передбачає гормональну терапію препаратами статевих гормонів із метою зупинити збільшення пухлини. Знищити вузол жодні ліки не здатні. Залежно від випадку, призначаються оральні контрацептиви, внутрішньоматкові спіралі з гормонами та інші лікарські засоби. Під час консервативного лікування обов’язково проводиться регулярний УЗД-контроль динаміки вузлів.

У випадку невдачі або недостатньої прогнозованої ефективності консервативних заходів, доводиться вдаватися до хірургічних втручань. Показаннями до операції вважаються:

• симптомні фіброміоми, які призвели до болю чи маткових кровотеч;
• великі розміри вузлів, що відповідають 13–14 тижням вагітності;
• інтралігаментарне та шийкове розташування новоутворення;
• вузол на ніжці, що створює ризик її перекруту;
• підозра на некроз чи інфікування фіброми;
• швидке збільшення утворення;
• поєднання фіброміоми з патологією яєчників, ендометрія;
• безпліддя, спричинене фіброміомою.

Інколи перед операцією проводиться курс медикаментозного лікування, що має на меті зменшити розміри фіброміом і зробити меншими масштаби втручання. Адже після операції з лікування фіброми дещо знижується фертильність, лишаються рубці.

Лікування фіброми матки в Києві

Сучасна гінекологія робить усе, щоби мінімізувати шкоду для здоров’я жінки. У клініці «Medical Plaza» в Києві на практиці реалізується індивідуальний підхід, що дає змогу безпечно й ефективно лікувати фіброміоми. Ми пропонуємо заходи, котрі мають доведену ефективність і дозволені до використання в Україні:

• турботливе динамічне спостереження, якщо ситуація не створює дискомфорту чи загрози;
• продумана консервативна терапія з регулярним моніторингом ефективності лікування;
• емболізація артерій, що живлять пухлину – блокування постачання до вузлів крові;
• міоліз – гістероскопічне руйнування фіброміоми лазером, ультразвуком, радіочастотним приладом;
• хірургічне втручання – коли існують безперечні показання до операції.

Видалення фіброміоми матки в «Medical Plaza»

Наразі, «золотим стандартом» оперативного лікування фібром є малоінвазивні втручання. За найменшої можливості, лікарі проводять операцію міомектомії – ізольоване видалення фіброміоми зі збереженням матки та здатності завагітніти. Такий підхід мінімізує можливі наслідки для репродуктивної системи, зменшує вартість операції з лікування фібром матки. Однак збільшується ризик рецидивів, що стають приводом для повторних втручань.
Міомектомія може проводитися за кількома методиками:

• гістероскопічно, взагалі без розрізів, через цервікальний канал;
• лапароскопічно, з проколами шкіри та повноцінним доступом до тіла матки;
• трансвагінально, розріз робиться на задній стінці піхви, можна видаляти субсерозні фіброми;
• мінілапаротомічно, з розрізом шкіри довжиною кілька сантиметрів.

Жінкам, котрі усвідомлено відмовились від намірів вагітніти або досягли клімаксу, рекомендується радикальне втручання – видалення ураженої вузлами матки, гістеректомія. Така операція також може проводитися лапароскопічним методом. Видаляється лише тіло матки, зі збереженням шийки та здатності до повноцінного інтимного життя, шийкового оргазму.

Ціна видалення фіброміоми матки в «Medical Plaza» складається з огляду на складність випадку й містить у собі все необхідне для втручання за обраною методикою.

Профілактика та реабілітація фіброми матки

Характер і тривалість відновного періоду після операції цілком залежать від методики, за якою проводиться міомектомія чи гістеректомія. Гістероскопія скорочує період реабілітації до кількох днів. Лапароскопічне чи трансвагінальне втручання потребують 5–7 днів на загоєння швів. Реабілітація після лапаротомічного розрізу триваліша, сягає 14–21 діб.

На час відновлення жінкам не рекомендується паритися в бані, піднімати важкі предмети, жити статевим життям. Детальні рекомендації лікар дає кожній пацієнтці, індивідуально. Після міомектомії рекомендується продовжувати регулярні обстеження, щоби вчасно виявити рецидив фіброматозного вузла і провести лікування за більш ефективною методикою.

Профілактика лейоміом лишається дискутабельною. Скоріше, дієвих заходів, що запобігають розвитку хвороби, не існує. Головна мета – профілактика ускладнень фіброміом, раку матки. Для цього треба небагато: запланувати вагітність до 25 років і регулярно проходити консультацію досвідченого гінеколога. З настанням 30 років – щорічно, а якщо в родині були пацієнтки з фіброміомами, то, може, і частіше.