Лікування парапроктиту

Причини парапроктиту

Захворювання належить до інфекційних і розвивається в разі проникнення в параректальну зону кишкової палички, стафілококів і стрептококів. У нормі патогенні мікроорганізми не потрапляють у м'які тканини біля заднього проходу через наявність захисного бар'єру. У разі травм слизової оболонки прямої кишки на тлі хронічних закрепів, перелому таза або порушень функцій травлення відбувається інфікування хвороботворними бактеріями. Їхнє активне розмноження спричиняє запалення і завдає пацієнтові серйозного дискомфорту.
Також проникненню інфекції сприяють інші урологічні та проктологічні хвороби:

• криптит – запалення прямокишкових крипт;
• бартолініт – запалення бартолінових залоз у присінку піхви;
• геморой – захворювання, за якого вени прямої кишки розширюються, утворюючи гемороїдальні вузли;
• периметрит – запалення зовнішньої оболонки матки.
• папіліт – запалення і збільшення в розмірах анальних сосочків.

Пусковим механізмом для розвитку гострого парапроктиту можуть стати соматичні захворювання. Серед них:

• цукровий діабет;
• порушення обмінних процесів;
• хвороби системи травлення (ентерит, виразковий коліт, термінальний ілеїт);
• імунодефіцити;
• венеричні хвороби (гонорея, сифіліс, хламідіоз, ВІЛ);
• аутоімунні порушення.

До групи ризику входять пацієнти, які нещодавно перенесли хіміо- або променеву терапію. Також виникненню захворювання сприяють стреси, погане харчування, переохолодження, надмірні фізичні навантаження, недостатня інтимна гігієна.

Види парапроктиту

Залежно від тривалості перебігу виділяють дві форми захворювання:

• Гостра – характеризується швидким розвитком запального процесу та вираженими клінічними проявами.
• Хронічна – супроводжується формуванням нориць в зоні ануса і на сідницях.

Парапроктит частіше виявляють у чоловіків молодого та середнього віку. Приблизно третина пацієнтів раніше стикалися з інфекцією і перенесли хірургічне лікування.
Залежно від локалізації запального процесу розрізняють такі види парапроктиту:

• Підшкірний – найпоширеніший тип, який виникає в ділянці підшкірної клітковини заднього проходу і провокує гнійне розплавлення клітковини.
• Підслизовий – патологічний осередок утворюється ближче до стінок прямої кишки. Має менш виражену симптоматику.
• Ішіоректальний – запальний процес охоплює клубово-прямокишкову ямку. Відрізняється швидким прогресуванням і яскравими симптомами.
• Пельвіоральний – вогнище запалення вражає порожнину малого таза. Завдає неприємних відчуттів і характеризується важким перебігом.

Залежно від розташування свищів парапроктит поділяють на три види:

• Інтрасфінктерний – утворення виникають між шарами м'язів зовнішнього і внутрішнього сфінктерів.
• Транссфінктерний – свищ зачіпає м'язові волокна прямої кишки.
• Екстрасфінктерний – глибоке звивисте утворення, яке огинає сфінктер і поширюється на зону промежини. Може супроводжуватися глибокими гнійними набряками і вираженими рубцями.

Діагностикою та лікуванням захворювання займається лікар-проктолог. Для уточнення діагнозу проводиться комплексне обстеження.

Симптоми

Захворювання характеризується такими симптомами:

• свербіж і відчуття розпирання в області заднього проходу;
• запалення і набряк тканин навколо ануса;
• підвищення температури тіла до 37,5-39 градусів;
• озноб і загальна слабкість;
• гнійні або кров'янисті виділення з ануса;
• больові відчуття внизу живота через прогресування запального процесу.

Якщо у пацієнта підшкірний парапроктит, під час обмацування він відчуває різкий больовий синдром. Інші види захворювання можуть супроводжуватися закрепами, помилковими позивами до дефекації, розладами сечовипускання.

Ускладнення, до яких може призвести парапроктит

Без правильного лікування захворювання стрімко прогресує – гнійне запалення поширюється в глибоко розташовані тканини та провокує утворення абсцесу. У результаті відбувається розплавлення стінки прямої кишки, а гній проникає в просвіт прямої кишки та інші структури. Поступово розвивається некроз, для якого характерні такі симптоми:

• відмирання тканин;
• сильна інтоксикація організму;
• зараження крові.

Якщо свищ розкрився сам, загрози життю немає, але захворювання переходить у хронічну форму, за якої загострення чергуються з періодами ремісії. При затяжному перебігу хронічного парапроктиту можливі такі ускладнення, як нетримання калу, рубцеві деформації сфінктера й анального каналу, злоякісні новоутворення.

Діагностика парапроктиту

На початку прийому проктолог уточнює, які скарги турбують пацієнта. Якщо він скаржиться на больові відчуття і дискомфорт у параректальній ділянці, лікар проводить візуальний огляд і пальпацію.
Щоб підтвердити діагноз, призначають низку інструментальних досліджень:

• УЗД прямої кишки;
• ректороманоскопія;
• колоноскопія;
• КТ і МРТ;
• аноскопія (огляд слизової кишечника за допомогою аноскопа);
• рентгенографія із застосуванням контрастної речовини.

За результатами діагностики проктолог визначає локалізацію запального вогнища, особливості перебігу захворювання і загальний стан здоров'я пацієнта. У разі гострого парапроктиту проводиться екстрена операція, оскільки зростає ймовірність розвитку сепсису. Після втручання лікар призначає курс медикаментів, дія яких спрямована на зняття запалення і прискорення загоєння ран.

Лікування парапроктиту

Лікування парапроктиту на початковій стадії передбачає розтин гнійника, видалення гною і подальше дренування рани. Якщо захворювання діагностовано у дітей до року, лікар підбирає більш щадні методи лікування:

• місцеве застосування протизапальних і загоювальних свічок, знеболювальних мазей;
• прийом антибіотиків для усунення бактеріальної інфекції;
• дотримання правильного харчування для запобігання закрепам;
• фізіопроцедури (мікрохвильова терапія, інфрачервоне опромінення) для зняття запалення і прискорення регенеративного процесу в тканинах.

У випадку хронічного парапроктиту проводиться більш складна операція. Спочатку лікар виконує санацію свища, потім видаляє його. Покинути клініку пацієнту можна через 2-3 дні після операції.

Для досягнення повного розслаблення м'язів і забезпечення максимального комфорту всі втручання виконуються під загальним наркозом або місцевою анестезією.

Залежно від місця розташування гнійника лікар підбирає оптимальний метод хірургічного лікування. У разі підшкірного парапроктиту надріз робиться в ділянках із найбільшим випиранням. Підслизовий абсцес вимагає розширення ануса за допомогою ректального дзеркала і розсічення стінки прямої кишки.

Консервативне лікування парапроктиту після операції включає приймання антибактеріальних препаратів, нанесення гідрофільних мазей, що запобігають скупченню гною. Через 10-12 днів пацієнт може повернутися до повноцінного життя.

Операції на парапроктит

У сучасній хірургії найчастіше застосовують такі види втручань:

• Класичний – гнійник або свищ розтинають скальпелем по всій довжині. Під час операції ушкоджуються навколишні здорові тканини та відбувається крововтрата. Після втручання потрібна тривала реабілітація.
• Радіохвильовий – гнійний парапроктит видаляють із використанням радіоножа. Методика вважається більш безпечною і щадною, але підходить не для всіх форм захворювання.
• Лазерний – випарювання патологічної ділянки проводиться лазером без болю, крововтрати та пошкодження сусідніх тканин. На його місці виникає неглибокий еластичний шрам, який швидко заживає.

Тривалість операції становить від 15 до 40 хвилин. Рана після видалення свища заживає протягом 3-4 тижнів, залежно від розміру.
Ускладнення після оперативного втручання відзначаються вкрай рідко. Іноді пацієнти стикаються з такими негативними наслідками:

• кровотечі з прямої кишки;
• нагноєння прооперованої ділянки;
• формування свища;
• сильне рубцювання тканин.

Поява ускладнень зазвичай пов'язана з непрофесіоналізмом лікаря або недотриманням пацієнтом рекомендацій у період відновлення.

Реабілітація та профілактика парапроктиту

Після операції на парапроктит пацієнтам рекомендується дотримуватися таких правил:

1. Приймати медикаменти строго за призначенням лікаря.
2. Підтримувати інтимну гігієну.
3. Відмовитися від відвідування басейнів, лазень і саун.
4. Замість прийняття ванни купатися під душем.
5. Уникати важких фізичних навантажень.

У реабілітаційний період важливо виключити з раціону гострі, жирні та смажені страви, скоротити споживання солі, кави, газованих і алкогольних напоїв.

Щоб уникнути розвитку парапроктиту, необхідно завжди дотримуватися правил раціонального харчування, своєчасно лікувати проктологічні захворювання і зміцнювати імунітет вітамінно-мінеральними добавками. Також необхідно регулярно проходити обстеження у проктолога.

Переваги лікування парапроктиту в «Medical Plaza»

Пройти лікування парапроктиту без операції або з використанням сучасних малоінвазивних методик можна в клініці «Medical Plaza» в Києві. У штаті працюють висококваліфіковані лікарі, які орієнтуються на міжнародні стандарти, гарантують відмінний результат без ускладнень і рецидивів. Клініка оснащена інноваційним діагностичним обладнанням, що дає змогу швидко і точно визначити діагноз.

Вартість лікування включає:

• проживання в комфортній палаті;
• регулярний догляд, перев'язки та процедури;
• постійне спостереження медперсоналу;
• триразове харчування.

З повним списком послуг і цінами можна ознайомитися на сайті. Для отримання безоплатної консультації заповніть онлайн-форму, вказавши ім'я та діючий номер телефону. Адміністратор клініки протягом 30 секунд передзвонить і відповість на всі ваші запитання.