Лікування нефроптозу

Проблема достатньо поширена у віковій групі 20–40 років, в структурі урологічної патології нефроптоз займає не останню позицію за поширеністю. Блукаюча чи опущена нирка (так інколи називають нефроптоз), переважно зустрічається у жінок. Частіше нефроптоз виникає з одного боку, однак до 7 % пацієнтів стикаються з двобічним процесом.

На початкових ступенях розвитку таке захворювання не завдає суттєвих проблем і люди можуть, навіть, не знати, що вони мають нефроптоз. У запущених випадках виникають розлади здоров’я, за якими розпізнати справжню причину патології не так уже і просто. Наприклад – стійке та тривале підвищення артеріального тиску.

Причини опущення нирок

Схильність нирки до зміщення з нормального положення вниз закладена анатомічно, бо вона не має міцних зв’язок, які б фіксували її в передбаченому природою місці.
Утримується орган кількома структурами:

• зверху ниркове ложе обмежене діафрагмою (єдиний щільний захист);
• ниркова ніжка, утворена гнучкими судинами;
• паранефральна клітковина – скупчення пухкої тканини навколо органа;
• м’язи черевної порожнини створюють подушку знизу.

Лише дві зв’язки беруть участь в утриманні нирки на місці, однак вони кріпляться не до щільних скелетних чи сполучнотканинних структур, а до органів черевної порожнини. Тому розраховувати на їхню міць не варто.

За настання певних обставин, утримувальний апарат стає некомпетентним і нирка зміщується в найбільш «перспективному» напрямку – донизу.

Причинами нефроптозу нирок можуть стати:

• вроджена слабкість сполучної тканини;
• інфекційні захворювання нирок, паранефральної клітковини
• виражена втрата маси тіла, через що тоншає жирова подушка навколо органів;
• травми, особливо – з падінням на куприк при відносно рівній спині;
• роботи, пов’язані з вібрацією, з тривалим перебуванням стоячи;
• періоди швидкого росту кісток;
• фізичні навантаження, за яких стаються перепади внутрішньочеревного тиску (футбол, легка атлетика тощо);
• деформації хребта;
• вроджені вади скелета, ребер, сечовивідної системи;
• різноманітні хвороби, за яких нирки стають занадто великими (полікістоз, пухлини, гідронефроз).

Серед жінок таке порушення частіше зустрічається через вагітність та пологи, за яких відбувається зміна положення органів малого тазу та черевної порожнини.

Чим небезпечне опущення нирки

Проблема обтяжується ще й тим, що нирка не просто опускається донизу: вона провертається навколо поперечної вісі. Як наслідок, виникає ризик низки патологічних явищ.

1. Перегинання судинної ніжки. Коли перетискається артерія, орган відчуває дефіцит кровопостачання і синтезує речовини, котрі провокують підвищення артеріального тиску. У разі перегинання вени, виникає повнокрів’я, набряк паренхіми, розтягнення капсули та біль. Обидва процеси із часом здатні призвести до незворотних змін: нефросклерозу, зморщування нирки.
2. Порушення сечовиділення виникають унаслідок перегинання чи перекруту сечоводу, який опущена нирка тягне за собою. Як наслідок, відбувається застій сечі в мисковій системі, підвищується ризик пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, гідронефрозу.

У чоловіків одним з ускладнень нефроптозу стає варикоцеле.

Найбільшу небезпеку становить виражений двобічний нефроптоз, який призводить до нефросклерозу (зморщування) обох нирок. На жаль, такий сценарій не можна виключати: у клінічній практиці трапляються випадки, коли нирки опускаються в порожнину малого таза. Звісно, ні їхні судини, ні сечоводи, в таких умовах нормально працювати не спроможні.

Основні симптоми нефроптозу

Підступність патологічного стану в його невиразній клінічній картині, особливо – на ранніх стадіях хвороби. За симптоматикою буває важко, навіть, припустити, що в пацієнта нефроптоз.

Типовий клінічний прояв нефроптозу – біль у попереку. Больовий синдром має певні властивості:

• локалізується позаду, в підребер’ї, з одного боку чи обабіч хребта;
• біль може відмічатися в животі, у нижній частині живота;
• вираженість больового синдрому різна – від тупого скимного болю до інтенсивності ниркової кольки;
• під час ходьби, фізичних навантажень чи коли людина перебуває в положенні стоячи, больові відчуття посилюються;
• лежачи може нічого не боліти.

Згодом, у міру прогресування хвороби, приєднуються симптоми ускладнень нефроптозу:

• періодичні підвищення артеріального тиску (коли перетискається ниркова артерія);
• в сечі час від часу з’являються домішки крові;
• людину турбують рецидиви пієлонефриту;
• трапляються напади ниркової кольки через розвиток сечокам’яної хвороби.

Причому вираженість та кількість симптомів опущення нирки не завжди залежать від стадії хвороби, яка вимірюється за ступенем зміщення вниз. Адже орган здатен не лише опускатися, а й провертатися, нахилятися тощо.

Стадії опущення нирок

Нормальна здорова нирка пальпації (промацуванню крізь стінку живота) недоступна. Коли вона починає опускатися, то під час лікарського огляду із пальпацією, її вже можна відчути пальцями. За локалізацією органа й визначаються три стадії нефроптозу:

1. На першій лікар може промацати нижній полюс нирки лише на висоті вдиху пацієнта.
2. На другій стадії орган зміщується з підребер’я весь. Відбувається це коли пацієнт перебуває у вертикальному положенні тіла. Пальцями можна відчути, що орган провернувся в якійсь із площин, що вже свідчить про перегин, скручування ниркової ніжки. У горизонтальному положенні – повертається до ложа й займає відведене їй місце.
3. Третя стадія опущення нирки характеризується провалюванням нирки в черевну порожнину чи нижче, до малого таза. За такого зрушення відбувається перекрут, перегинання сечоводу й додаються інші проблеми. Однак якщо друга нирка перебуває в нормальному положенні, то на виділенні сечі це майже не позначається.

Через такі особливості, навіть, нефроптоз третьої стадії не має чіткої клінічної картини. Тому для верифікації діагнозу, пацієнтам клініки «Medical Plaza» проводиться ретельне обстеження.

Діагностика та підготовка до операції

Важливо не лише встановити діагноз блукаючої нирки, але й визначити причину і стадію процесу, оцінити стан органів сечовидільної системи. Усе це необхідно, щоби скласти оптимальний для людини план лікування.

До алгоритму діагностики нефроптозу входять:

• лікарське опитування та фізикальний огляд із пальпацією;
• аналізи сечі та крові;
• рентгенологічні методики – екскреторна урографія;
• КТ надає не так багато інформації, бо зазвичай робиться в положенні пацієнта лежачи.

Найбільшу діагностичну цінність має мультипараметричне УЗД органів черевної порожнини, заочеревинного простору, малого тазу. Обов’язково в режимі доплерографії переглядається стан кровообігу по судинах ниркової ніжки.

Хоча саме урографія дає змогу точно встановити стадію. Перша – нирка опущена на відстань, яка дорівнює висоті одного поперекового хребця, друга – на дві висоти, третя –  трьох та більше висоти.

Завдяки сучасним методикам обстеження, опущення нирки виявляється впродовж кількох годин. Й одразу лікар обирає оптимальну тактику лікування нефроптозу.

Ефективність консервативного підходу досить обмежена. Він актуальний на початкових стадіях патології й, наприклад, коли причиною стану стала недостатність харчування. Головні принципи: виключення фізичних навантажень, бандажі для зміцнення м'язового корсета, корекція калорійності дієти тощо.

Та вже на другій стадії, єдиний доцільний спосіб лікування – хірургічний. Підготовка до втручання містить у собі детальне вивчення стану пацієнта, з’ясування алергічного анамнезу тощо. За потреби – попереднє лікування ускладнень (пієлонефриту, гематурії).

Лікування нефроптозу в клініці «Medical Plaza»

Операція з відновлення нормального положення нирки називається нефропексія. Клініка «Medical Plaza» в Києві проводить такі втручання за доступними цінами лапароскопічним доступом, без розрізів.

Завдяки ретельному вивченню стану пацієнта, сучасному устаткуванню та досвіду лікарів, нефропексія в «Medical Plaza» робиться через 2–3 проколи черевної стінки. Хірург виваженими рухами, під контролем операційного поля на моніторі, у режимі реального часу повертає нирку на місце, відновлює її фізіологічне розташування. Додатково знизу імплантується клапоть інертної до тканин сітки, завдяки чому ми запобігаємо рецидивам.

Залежно від деталей випадку, тривалість операції складає від 40 до 120 хвилин. Потім на проколи накладається 1–2 шви, пацієнт переводиться до комфортної палати під спостереження кваліфікованого медичного персоналу.

У разі потреби, призначається профілактична антибіотикотерапія, знеболювальні на перші 1–3 дні. Контроль ефективності втручання здійснюється за допомогою УЗД у положенні людини стоячи та лежачи, і через 3–4 дні стаціонару, пацієнт повертається додому.

Реабілітаційний період після лапароскопічного лікування при опущенні нирки триває до 3 місяців. На цей час рекомендується:

• уникати фізичних навантажень;
• застосовувати підтримувальні бандажі;
• відмовитися від їжі та напоїв, здатних подразнювати сечовивідну систему – прянощі, спеції, гострі та копчені страви, алкоголь.

З огляду на різний характер патології та індивідуальний стан здоров’я, кожна людина після виписки отримує індивідуальні рекомендації на період реабілітації та на подальший час.

Профілактика захворювання

Більшості випадків хвороби можна запобігти. Для цього рекомендується:

• дотримуватися такого питного режиму, щоби не терпіти спрагу;
• додати в меню свіжі овочі та фрукти, як-от журавлину, гарбуз, томати тощо;
• правильно тренувати м’язи черевної стінки – прогини, планка, дихальні вправи, йога;
• не зловживати спиртними напоями.

Найголовніше: у випадку будь-яких негараздів, болю чи дискомфорту в спині нижче ребер – звертайтеся до клініки та пройдіть огляд уролога. Адже одним із таких симптомів може проявлятися початок нефроптозу.