Пролапс органів малого тазу

Причини опущення органів малого тазу

Головною причиною опущення органів малого тазу є зменшення тонусу мʼязово-сухожильного корсету. Слабкість тканин розвивається при розтягненні, ушкодженні, або порушенні обмінних процесів. Крім того, існують фактори ризику, які збільшують ймовірність розвитку тазового пролапсу, до них відносять:

• Надмірні фізичні навантаження;
• Ускладнена вагітність та пологи;
• Багаторазова вагітність;
• Травма тазового дна;
• Оперативні втручання на органах малого тазу;
• Хвороби сполучної тканини;
• Гормональний дисбаланс в період менопаузи;
• Ожиріння;
• Хронічні запори;
• Захворювання органів малого тазу;
• Пухлини;
• Патології, при який підвищується внутрішньочеревний тиск;
• Сидячий і малорухливий спосіб життя;
• Вікові зміни мʼязів.

Симптоми пролапсу органів малого тазу

Симптоматика пролапсу органів малого тазу проявляється залежно від стадії розвитку захворювання. На початкових етапах патологія протікає безсимптомно, але згодом пацієнти можуть відчувати:

• Дискомфорт під час статевого акту;
• Наявність стороннього тіла в піхві або прямій кишці;
• Неповне спорожнення кишківника;
• Тягнучий біль в поперековій та крижовій області;
• Зміну форми промежини;
• Вибухання промежини під час занять спортом;
• Нетримання сечі, часті позиви до туалету;
• Виділення крові з піхви або анального отвору;
• Порушення травлення.

Головні симптоми захворювання залежать від органу, який змінив своє анатомічне положення. В складних випадках може спостерігатися одночасне опущення декількох структур малого тазу, тоді виникають виражені симптоми які завдають значного дискомфорту.

Стадії опущення органів малого тазу

Опущення органів малого тазу розвивається поступово, швидкість і вираженість цього процесу залежить від способу життя та початку лікування. Патологію класифікують з урахуванням величини, на яку відбувся пролапс. Спеціалісти виділяють такі стадії захворювання:

• 1-ша стадія: спостерігається зміщення шийки матки до середньої частини піхви;
• 2-га стадія: статеві органи досягають вагінального кільця;
• 3-тя стадія: характеризується розміщенням стінки піхви і шийки матки поза тазовим дном, при цьому тіло матки знаходить в ділянці піхви;
• 4-та стадія: повне випадіння статевих органів.

Як діагностується пролапс?

Діагностикою пролапсу органів тазового дна в клініці «Medical plaza» займається спеціаліст-гінеколог або проктолог. Патологія супроводжується появою виражених ознак і симптомів, тому під час базового огляду лікар одразу може помітити анатомічні зміни положення органів малого тазу. Крім того, під час початкового дослідження фахівець може попросити пацієнта натужитись або покашляти, щоб оцінити ступінь пролапсу. Для уточнення діагнозу лікар може скерувати на проходження таких додаткових обстежень:

• УЗД органів малого тазу;
• Клінічні аналізи сечі та крові;
• Уродинамічні тести (для визначення ступеня нетримання сечі);
• КТ з контрастуванням для виключення наявності онкології;
• Цистоскопія;
• Сфінктероманометрія;
• Кольпоскопія та інші.

Детальна діагностика необхідна для визначення ступеня пролапсу та вибору правильного методу лікування.

Лікування опущення органів в клініці «Medical Plaza»

Для вибору методу лікування пролапсу тазових органів необхідно враховувати ступінь патології, вік пацієнта, загальний стан здоровʼя, наявність ускладнень та інші фактори. 

Найефективнішим способом корекції опущення органів малого тазу є хірургічне лікування, оскільки механічний і консервативний метод може застосовуватися лише при першій та другій стадії пролапсу. Важливо зазначити, що в такому випадку лише призупиняється прогресування хвороби, але органи не повертаються в нормальне фізіологічне положення.

Механічна методика передбачає введення в піхву спеціальних підтримуючих песаріїв або носіння бандажів, які закріплюють органи малого тазу в стабільному положенні. Песарії необхідно замінювати раз на 3-4 місяці, вони бувають різних розмірів і в нормі не заважають звичному життю. Даний спосіб лікуванню пролапсу показаний при першому ступені опущення, вагітним жінкам, породіллям, в післяопераційний період або як підготовчий метод до хірургічного лікування. Крім того, механічне лікування можна доповнити консервативними методами, які позитивно впливають на тонус мʼязів тазового дна і призупиняють прогресування хвороби. До них належать:

• Лікувальні вправи для мʼязів тазового дна ( вправи Кегеля та інші);
• Корекція способу життя. Передбачає зниження ваги, відмову від шкідливих звичок, уникнення тяжкої фізичної праці та інше;
• Приймання препаратів естрогену;
• Лазеротерапія: під дією променів відбувається стимуляція синтезу колагенових волокон у стінках піхви;
• Фізіотерапевтичні процедури і тд.

Хірургічне лікування дозволяє відновити правильне анатомічне положення органів малого тазу та зміцнити мʼязово-фасціальний корсет. Операція може проводитися шляхом вагінального або абдомінального доступу. Для пластики дефектів в структурах малого тазу хірург може використовувати наступні маніпуляції:

• Кольпорафію: проводиться підшивання стінки піхви при ректоцеле або цистоцеле (може бути передньою або задньою);
• Кольпоперінеорафію: разом зі стінкою піхви додатково ушивається відвисла мʼязева тканина;
• Кольпоперінеоклейзіс: хірургічне звуження піхвового каналу;
• Леваторопластику: проводиться підшивання мʼязів промежени і укріплення задньої стінки піхви;
• Сакрокольпопексію: купол вагіни фіксується до звʼязок крижової кістки.

Сучасна медицина ефективно застосовує сітчасті імплантати для пластики пролапсу органів молого тазу. Така методика дозволяє вилікувати навіть найскладніші випадки та зменшує ризики розвитку рецидивів. Сітчасті імплантати підшиваються в зону дефекту за допомогою лапароскопії, що значно зменшує травматизацію оточуючих структур і зберігає еластичність органів малого тазу.

Профілактика опущення органів малого тазу

Профілактика опущення органів малого тазу включає дотримання здорового способу життя. Інколи неможливо передбачити стани, які можуть призвести до пролапсу (наприклад внаслідок ускладненої вагітності), але протягом життя необхідно дотримуватися певних правил для підтримки гарного тонусу тазового дна:

• Регулярно займатися спортом;
• Правильно харчуватися;
• Слідкувати за вагою;
• Вчасно лікувати захворювання внутрішніх органів;
• Контролювати стан ендокринної системи;
• Не допускати фізичних перевантажень та піднімання тяжких предметів;
• Регулярно проходити обстеження здоровʼя;
• Виконувати вправи Кегеля для підтримання тонусу мʼязів.