Лікування цистоцеле

Причому, більшість із жінок можуть, навіть, не підозрювати про наявність такої патології через невиразну клінічну картину процесу на ранніх стадіях.
Міхуровий пролапс просунутих стадій ігнорувати важко, бо він значно погіршує якість життя жінки, однак і тоді багато хто стидається звертатися до лікарів. Абсолютно дарма: професійний уролог чи гінеколог допоможуть назавжди позбутися негативної симптоматики.

Причини цистоцеле

Сечовий міхур має кілька зв’язок, котрі фіксують орган до лобкової кістки та до стінок малого таза. Додатково його підтримують м’язи, зв’язки та фасція тазового дна, своєрідна діафрагма, на якій міхур лежить. Унаслідок впливу певних чинників, підтримувальний апарат органу слабшає, розтягується, через що міхур продавлює тазову діафрагму й разом з фасцією опускається в малий таз, до піхви.

Перелік типових причин, котрі провокують розвиток цистоцеле:

• пологи через природні статеві шляхи;
• надмірна вага, ожиріння;
• хронічні закрепи;
• фізичні перевантаження, важка атлетика;
• сильний тривалий кашель, як-от на тлі бронхіальної астми;
• хірургічні втручання на органах малого таза;
• зниження рівня естрогенів на тлі клімаксу, гормональних розладів;
• спадкова слабкість молекул колагену – головного компонента сполучної тканини, з якої складаються зв’язки;
• похилий вік, для якого в принципі властивий спланхноптоз – опущення внутрішніх органів.

Як видно, найбільші ризики виникають через стани, які супроводжуються підвищенням внутрішньочеревного тиску. Головний несприятливий фактор – вагітність та пологи: серед жінок, які не народжували, цистоцеле зустрічається у 12,8 %, а  у тих, хто має в анамнезі троє пологів, поширеність захворювання становить уже 32,4 %.

Цистоцеле у чоловіків розвивається за іншим механізмом: утворюється калиткова (мошонкова) або стегнова кила, вмістом якої інколи стають ділянки сечового міхура. Тобто, у чоловіків, безпосередньо, опущення органів не відбувається, через що діагноз цистоцеле найчастіше встановлюють саме жінкам.

Симптоматика захворювання

Клінічна картина патологічного стану зумовлена анатомічними зрушеннями органів сечовидільної системи, зміною розташування вмісту малого таза. Типові скарги, які мають навести на думку про цистоцеле:

• відчуття тягнення, важкості, переповнення внизу живота;
• тупий рецидивний біль у попереку;
• повторні інфекції нижніх сечовивідних шляхів;
• часті та сильні поклики до сечовипускання;
• нетримання сечі, інконтиненція;
• відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
• ускладнення сечовипускання внаслідок зміни конфігурації уретри;
• дискомфорт чи біль під час статевого акту, диспареунія;
• відчуття перепони під час введення тампонів, вагінальних аплікаторів.

Характерно, що симптоми посилюються на тлі підвищення внутрішньочеревного тиску: під час кашлю, дефекації, фізичних вправ. Інколи під час самоогляду жінка може промацати пальцями випинання верхньої стінки піхви, що, скоріш за все, свідчить про опущений сечовий міхур.

Цистоцеле під час вагітності

Збільшена матка чинить підвищений тиск на тазове дно. Одночасно активується синтез прогестерону, а рівень естрогенів зменшується. Обидва чинники створюють ризик того, що цистоцеле або проявиться вперше, або прогресуватиме.

Тому перш ніж починати спроби завагітніти, варто звернутися до кваліфікованого гінеколога «Medical Plaza» та пройти обстеження щодо міхурового пролапсу. На етапі планування вагітності зберігається можливість виявити й безпечно усунути таке порушення здоров’я.

Класифікація та ступені цистоцеле

У гінекологічній практиці застосовується шкала POP-Q, за якою захворювання поділяється на чотири стадії. Критерієм тяжкості є відстань від крайньої нижньої точки сечового міхура, прикритого тканиною верхньої стінки піхви, до лінії, де зазвичай розташовується гімен (дівоча пліва).

1. Перша стадія – під час напруження, підвищення внутрішньочеревного тиску, випинання не дістає до лінії дівочої пліви.
2. Друга стадія – пролапс виходить за межі входу до піхви не більше, ніж на 1 сантиметр.
3. Третя стадія цистоцеле виставляється, коли випинання виходить за межі статевої щілини на 1-2 см.
4. Четверта стадія – випадіння сечового міхура за межу дівочої пліви на 2 і більше сантиметрів.

Для більш точного визначення параметрів пролапсу, класифікація захворювання ще враховує, яка ділянка сечового опустилася. Це може бути:

• апікальний дефект – зміщується нижня частина органа;
• медіальний дефект – випинається передня частина міхура;
• боковий дефект – пролапс правої чи лівої ділянки сечового.

Отже, повний діагноз має фіксувати ступінь опущення та яка саме частина міхура витискає передню стінку піхви. Без кваліфікованого обстеження, визначити ці параметри неможливо, хоча саме від повноти діагностики залежить успіх лікування цистоцеле.

Діагностика опущення сечового міхура

Для з’ясування деталей захворювання, необхідне повноцінне гінекологічне обстеження. Починається все з лікарського опитування: які скарги, коли виникли. При цьому завважимо, що першу (інколи й другу) стадію цистоцеле, пацієнткам самим помітити буває важко. Тому найбільш інформативним є клінічне обстеження із застосуванням інструментальних методик:

• бімануальне обстеження в гінекологічному кріслі;
• огляд дзеркалами з функціональними пробами (покашляти, потужитися);
• УЗД органів малого таза, обов’язково з використанням інтравагінального сенсора;
• рентгенологічна цистоуретерографія – заповнення сечового міхура контрастною речовиною через уретру й серія знімків під час сечовипускання;
• КТ, МРТ для отримання максимуму діагностичної інформації.

В окремих випадках призначаються додаткові дослідження та аналізи для виявлення інших патологічних явищ із боку сечовидільної системи. Адже супутня патологія суттєво впливає на вибір тактики лікування цистоцеле.

Лікування цистоцеле в медичному центрі «Medical Plaza»

Метою якісного гінекологічного сервісу є максимальне збереження якості життя жінки. Реалізуємо цей принцип для наших пацієнток завдяки компетентності та індивідуальному підходу до кожної жінки.

Наприклад, якщо діагностується цистоцеле першої стадії без супутньої патології, лікар може запропонувати тактику динамічного спостереження. Є докази, що такі стани мають ймовірність самостійної регресії за умови усунення провокативних чинників.
В інших випадках застосовується або консервативне, або хірургічне лікування.

Консервативний підхід

Має ефективність лише на першій та другій стадіях захворювання. Спрямований на усунення провокативних чинників, зміцнення діафрагми тазового дна, відновлення нормального розташування міхура.

У якості терапії цистоцеле застосовуються:

• вправи Кегеля;
• нормалізація маси тіла, боротьба з ожирінням;
• запобігання закрепам, щоби уникнути натужування під час випорожнення;
• відмова від атлетичних тренувань;
• вагінальні песарії – спеціальні пластикові вставки в піхву у вигляді кільця, куба, котрі повертають сечовий на місце й запобігають його опущенню.

У деяких випадках (як-от у менопаузі), може бути доцільним застосування гормональних засобів. Препарати естрогенів сприяють відновленню пружності зв’язок та покращують перебіг процесу.

Хірургічний підхід

Доцільно у випадку неефективності консервативних методик, або коли пролапс сечового міхура діагностується на 3–4-й стадіях, проводити хірургічну корекцію. Методик існує кілька, хірург обирає оптимальну для кожної пацієнтки.

1. Передня кольпорафія – розсікаються тканини передньої стінки піхви, розтягнута ділянка фасції м’язового дна ушивається в складку. Завдяки цьому вона стає щільнішою, не випинається. Якщо доцільно, хірурги зміцнюють тазову діафрагму, підшивають між нею та стінкою піхви шматок тонкого полімерного матеріалу. Маніпуляція проводиться трансвагінальним доступом, без розрізів шкіри.
2. Сакральна кольпопексія – зміцнення ложа сечового міхура із застосуванням сітчастого імпланта. Шматок тонкого інертного полімеру підшивається до стінок піхви та до міцної зв’язки на передній поверхні тазового відділу хребта. Проводиться лапароскопічним методом.

Переваги першого типу втручання – мінімальна інвазивність. Друга методика запобігає утворенню рубців всередині піхви, зменшує ризик рецидиву, хоча і має більшу ціну через потребу в специфічних одноразових інструментах. За потреби, обидва типи втручань можуть поєднуватися.
Завдяки професійності та відповідальності хірургів, пацієнтки медичного центру «Medical Plaza» в Києві рідше стикаються з повторними цистоцеле, повертають собі природну якість життя та здоров’я.

Післяопераційний період

Одразу після завершення операції встановлюється сечовий катетер, щоби уникнути переповнення міхура, а в піхву – тампон для підтримки природної конфігурації її порожнини.

Жінка переводиться в індивідуальну палату під спостереження медичного персоналу. Тривалість стаціонарного періоду до 3 днів, на цей час пацієнтка забезпечується знеболювальними, за потреби – антибіотикотерапією.

Незалежно від того, яка проводилася операція при цистоцеле, упродовж 1–1,5 місяців необхідно дотримуватися певних обмежень:

• виключити фізичні навантаження;
• уникати сидячого положення тіла;
• не терпіти поклики до сечовипускання;
• користуватися послаблювальними засобами у випадку закрепів;
• усувати кашель;
• відмовитися від інтимних стосунків.

На повне загоєння тканин потрібно 2–3 місяці, однак для запобігання рецидивам цистоцеле, у віддаленому післяопераційному періоді, треба уникати будь-яких провокативних чинників. Насамперед – контролювати вагу та не допускати станів, за яких підвищується внутрішньочеревний тиск.

У випадку будь-яких проблем чи сумнівів, наші фахівці допоможуть розв’язати всі проблеми. Наприклад, лікар гінеколог дасть компетентні поради щодо вагітності тощо.