Міхурово-вагінальна нориця

Причини розвитку свищів та нориць

Міхурово-вагінальні нориці бувають вроджені та набуті. У першому випадку відбувається порушення внутрішньоутробного розвитку жіночої сечостатевої системи, внаслідок чого органи не відокремлюються окремими оболонками, а утворюється сполучний отвір. Найбільш поширеним станом є набуті нориці, причинами яких можуть бути:

• Ускладнена вагітність та пологи;
• Травми живота;
• Хірургічні втручання на органах малого тазу;
• Ускладнення після видалення грижі;
• Розпад пухлини;
• Прорив гнійника в малому тазі;
• Травма під час сексу;
• Затяжна інфекція сечостатевої системи;
• Ускладнення супутньої патології (туберкульозу, цукрового діабету та інше);
• Венерична лімфогранульома.

Крім того, існують фактори ризику, які збільшують ймовірність виникнення міхурово-вагінальних нориць. До них належать:

• Багатоплідна вагітність;
• Вузький таз;
• Маловоддя;
• Поява доброякісних та злоякісних новоутворень;
• Наявність сторонніх тіл в сечовому міхурі (камінь).

Усі ці стани можуть призводити до здавлення стінки сечового міхура, внаслідок чого виникає ішемія і некроз його оболонки та прилеглих структур. Таким чином спостерігається утворення сполучення між органами сечостатевої системи.

Симптоми міхурово-вагінальної нориці

Поява міхурово-вагінальної нориці одразу супроводжується появою специфічних симптомів, головний з яких — постійне, неконтрольоване витікання сечі з піхви. Цей патологічний стан супроводжується наступними ознаками:

• Біль в нижній частині живота;
• Поява неприємного запаху;
• Патологічні виділення:
• Дискомфорт при сечовипусканні;
• Біль при статевому акті;
• Поява патологічних домішок в сечі;
• Часті позиви до туалету.

Наявність сполучення між піхвою та сечовим міхуром створює сприятливі умови для розвитку запального процесу та приєднання вторинної інфекції. Це призводить до появи ускладнень у вигляді таких захворювань сечостатевих органів як:

• Цистит;
• Уретрит;
• Пієлонефрит;
• Кольпіт;
• Вульвовагініт;
• Цервіцит;
• Молочниця;
• Ендометрит та інші.

Без належного лікування хронічна інфекція проникає через цервікальний канал в матку, відбувається ушкодження ендометрію і маткових труб. Все це негативно впливає на репродуктивне здоров’я жінки і в кінцевому результаті призводить до безпліддя. Крім того, постійне підтікання сечі значно знижує самовпевненість жінки та викликає емоційну нестабільність. Хронічний дискомфорт викликає нервозність і замкнутість, що може стати причиною депресії та інших психічних порушень.

Види свищів у гінекології

Патологічні сполучення між органами сечостатевої системи мають назву урогенітальних свищів. Їх класифікують залежно від локалізації отвору та залучених структур. Спеціалісти виділяють такі види нориць:

• Сечовивідно-генітальні;
• Міхурово-генітальні;
• Уретро-вагінальні;
• Комбіновані.

Міхурово-вагінальна нориця належить до міхурово-генітальних сполучень, саме цей вид найчастіше зустрічається серед пацієнток гінекологічного профілю.

Як діагностують міхурово-вагінальну норицю?

Діагностика міхурово-вагінальної нориці не складає особливих труднощів, оскільки патологія супроводжується появою виражених симптомів. Для початку пацієнтка отримує консультацію спеціаліста-гінеколога, який збирає детальний анамнез життя і захворювання, після чого проводить огляд на кріслі за допомогою дзеркал. На цьому етапі важливо визначити чітку локалізацію, розмір, поширення свища та оцінити стан навколишніх тканин. Для детальної діагностики спеціаліст може направити хвору на такі додаткові обстеження:

• Загальні аналізи крові та сечі;
• УЗД органів малого тазу;
• Мазок на визначення мікрофлори піхви;
• КТ з контрастуванням;
• Цистоскопію (ендоскопічне обстеження сечового міхура).

Лікарі можуть призначати регулярну профілактичну діагностику органів сечостатевої системи при наявності підвищеного ризику розвитку міхурово-вагінальної нориці (наприклад після оперативних втручань).

Лікування міхурово-вагінальної нориці в клініці «Medical Plaza»

Головним та найбільш ефективним методом лікування міхурово-вагінальної нориці є виконання хірургічної операції, під час якої усувається патологічне сполучення та формується неперервна стінка сечостатевих органів. Лише у 1-2% випадків спостерігається самовільне заживлення малих фістул, але цей стан може ускладнитися появою спайок та зрощень. У передопераційний період важливим є застосування консервативної терапії, яка направлена на зменшення запального процесу та усунення ускладнень. Для цього застосовують:

• Антисептичні тампони;
• Антибіотикотерапію;
• Гормональну терапію;
• Протизапальні та знеболюючі засоби;
• Введення антисептиків у сечовий міхур;
• Видалення з сечового міхура сторонніх предметів (каміння).

Залежно від ступеня розвитку та локалізації нориці, хірургічна операція може виконуватися двома способами:

• Трансвагінально. При цьому усунення урогенітального свища проводиться через вагінальний канал. Цей метод застосовується за наявності невеликої нориці без виражених рубцевих змін та відсутності ускладнень;
• Трансабдомінально. Хірургічне втручання проводиться шляхом доступу через живіт. При цьому спеціаліст візуально оцінює особливості фістули, проводить висічення некротизованих тканин та проводить відновлення стінок сечового міхура та вагіни.

Крім того, під час хірургічного лікування обширних нориць може знадобитися трансплантація власних тканин для закриття отвору. В такому випадку проводять реконструктивну пластику міхурово-вагінальної нориці з використанням частини очеревини, статевої губи, мʼязу та інше. В клініці «Medical Plaza» трансабдомінальні операції на органах сечостатевої системи виконують за допомогою малоінвазивної лапароскопічної методики, яка передбачає проведення оперативного втручання через невеликі проколи в передній черевній стінці з використанням мікроінструментів.

Післяопераційний період

Тривалість періоду реабілітації залежить від виду оперативного втручання та загального стану пацієнтки. Використання лапароскопічної методики значно зменшує термін відновлення та ризик розвитку ускладнень. Пацієнтка перебуває в стаціонарі 2-4 дні, після чого відправляється додому з наступними рекомендаціями:

• Уникати статевого акту 2 місяці:
• Не планувати вагітність в найближчі півроку;
• Приймати медикаменти;
• Проводити антисептичну обробку ран;
• Уникати фізичного навантаження перші 2 місяці;
• Регулярно відвідувати гінеколога;
• Уникати відвідування саун і бань перші 2 місяці.
• Не можна плавати у басейнах та відкритих водоймах.